У шкільній фізиці кварки часто виглядають як акуратна схема: шість типів, з яких будуються протони, нейтрони й багато короткоживучих частинок. Але ще на початку 1990-х ця схема не була повністю закрита експериментом: найважчий кварк — топ-кварк — залишався невпійманим.
2 березня 1995 року Fermilab оголосив, що дві незалежні колаборації на прискорювачі Tevatron — CDF і DZero — спостерігали топ-кварк у зіткненнях протонів і антипротонів. Частинка виявилася набагато важчою за інші кварки, приблизно на рівні маси атома вольфраму.
Це стало сильною перевіркою Стандартної моделі: теорія не просто передбачала кількість кварків, а й дозволяла пов’язати їхні властивості з іншими частинками. Після відкриття топ-кварка фізики отримали повніший набір даних для перевірки електрослабкої взаємодії та пошуку відхилень від моделі.
Топ-кварк живе так мало, що не встигає утворити звичайну частинку. Його вивчають за «слідами» розпаду.
Поділись фактом
Надішли постійне посилання на цей факт.