Якщо ти вчив анатомію в 90-х, тебе вчили, що виразка шлунка — наслідок стресу, надлишкової кислотності, поганого харчування. Стандартне лікування — дієта, антациди, інгібітори кислоти, у важких рецидивах — операція з видаленням частини шлунка. Хвороба вважалась хронічною й зазвичай супроводжувала людину до кінця життя.
У 1982-му австралійські лікарі Робін Воррен і Барі Маршалл виявили в біоптатах шлунка спіральну бактерію — пізніше названу Helicobacter pylori. Колеги відкинули гіпотезу: «бактерії не виживають у соляній кислоті». Тоді у 1984-му Маршалл випив культуру H. pylori сам — і за 10 днів отримав гастрит, який вилікував антибіотиками. Стаття в Lancet того ж року заклала революцію.
У жовтні 2005 року Каролінський інститут оголосив Нобелівську премію з фізіології або медицини Маршаллу й Воррену «за відкриття бактерії Helicobacter pylori та її ролі при гастриті й виразковій хворобі». Перша лінія лікування — комбінована eradication therapy: інгібітор протонної помпи + два антибіотики на 10-14 днів. До 90% пацієнтів повністю позбуваються виразки.
H. pylori — також канцероген першого класу за класифікацією IARC; його ерадикація знижує ризик раку шлунка. До неї інфіковано близько половини людства, найбільше — у країнах, що розвиваються. У 2021-2024-х триває розробка вакцин і скринінгових тестів дихання на H. pylori.
Маршаллу довелось випити чашку Петрі з бактеріями, щоб медичне співтовариство сприйняло гіпотезу всерйоз — рідкісний приклад self-experimentation у новітній медицині.