У підручниках 90-х світова торгівля описувалась через ГАТТ — Генеральну угоду з тарифів і торгівлі 1947 року. Це була тимчасова угода без постійного секретаріату, без юридичної особи, з раундами переговорів кожні 5-10 років. Останній і найважчий — Уругвайський раунд — тривав з 1986 по 1994 рік і охопив 123 країни.
15 квітня 1994-го в Марракеші підписали підсумковий Marrakesh Agreement. 1 січня 1995-го запрацювала Світова організація торгівлі — постійна міжнародна організація зі штаб-квартирою в Женеві, з юридичною особою, штатом понад 600 людей і бюджетом близько 200 мільйонів швейцарських франків на рік.
Ключове, що принесла СОТ — обов’язковий механізм врегулювання суперечок (Dispute Settlement Understanding). Якщо одна країна порушує правила, інша подає скаргу, формується панель, ухвалює рішення. Програла сторона мусить виправити політику або погодитись на обґрунтовані торгові санкції. До 1995-го такі рішення країна-порушниця могла просто заблокувати.
Поза торгівлею товарами СОТ покрила послуги (GATS), інтелектуальну власність (TRIPS) і пізніше — електронну торгівлю та цифрові послуги. У 2001-му до СОТ вступив Китай, що різко змінило конфігурацію світового виробництва. На 2024-й у СОТ 166 членів, разом вони покривають понад 98% світової торгівлі.
«Без СОТ глобалізація 90-х просто не сталась би в такому масштабі», — стандартна теза підручників міжнародної економіки.