До 2018-го у футболі судді працювали на полі без відеопідтримки. Перша підвідсуньовенна технологія — Goal-line technology (GLT) — з’явилась на ЧС-2014 у Бразилії: 7 камер на ворота, які за частки секунди визначають, чи перетнув м’яч лінію. Але інші рішення — пенальті, офсайд, прямі червоні, помилкова ідентифікація гравця — лишались за оком головного судді і двох лайнсменів.
Тестування Video Assistant Referee почалось у 2016-му в МЛС, Бундеслізі і кубку Італії. IFAB (International Football Association Board), що ухвалює правила футболу, додав VAR у Закони гри в березні 2018-го як дозволену, але не обов’язкову технологію. ФІФА вирішила вперше використати її на Чемпіонаті світу-2018 у Росії.
VAR-кімната знаходилась в Москві. Команда з 4 осіб: головний VAR-арбітр + 3 асистенти, кожен дивиться на свої камери. Система мала 33 камери на стадіоні, з них 8 у 4К і 2 ультраповільні. Протокол суворо обмежує перегляд 4 ситуаціями: гол (включно з фолами і офсайдом перед голом), пенальті, прямі червоні картки, помилкова ідентифікація гравця при картці.
На 64 матчах ЧС-2018 VAR залучався 440 разів і змінив 17 рішень головного судді. Найвідоміший епізод — фінал Франція-Хорватія, де VAR підтвердив пенальті за гру рукою хорвата Перішича. Перший матч в історії ЧС, де VAR змінив рішення — Австралія-Перу: пенальті, який спочатку не дав суддя. ФІФА оголосила VAR успіхом і затвердила як стандарт для майбутніх турнірів.
Запровадження VAR у клубному футболі: Бундесліга і Серія А використовували з сезону 2017/18, Ла Ліга — з 2018/19, Прем’єр-ліга — з 2019/20, Ліга чемпіонів УЄФА — з фази плей-офф 2018/19. Українська Прем’єр-ліга ввела VAR з сезону 2021/22. Критики звертають увагу на затримки гри (середнє втручання — 70-90 секунд), але дослідження IFAB показують, що точність рішень виросла з 92% до 99,3%.
«Жоден турнір не пройде ідеально, але VAR робить футбол справедливішим. Це факт», — Джанні Інфантіно, президент ФІФА, на пресконференції після фіналу ЧС-2018.