20 червня 2022 року Верховна Рада ухвалила закон №2320-IX «Про управління відходами», що набув чинності 9 липня 2023 року. Замінив пострадянське законодавство 1998-го на EU-стандарт: ієрархія управління, розширена відповідальність виробника (EPR).
До 2023 року в Україні діяв закон «Про відходи» 1998 року — типове пострадянське законодавство, побудоване на принципі «зібрати з труби, відвезти на полігон». Україна щороку утворювала приблизно 12 мільйонів тонн твердих побутових відходів (ТПВ) і ще 300+ мільйонів тонн промислових. До 95% ТПВ йшло на 6500 офіційних полігонів і десятки тисяч несанкціонованих звалищ; реальний рівень рециклінгу — 4%. Для порівняння: ЄС-27 у 2020-му переробляв 49% ТПВ; Німеччина — 70%; Швейцарія — 53% з рециклінгу і 47% з спалення з утилізацією енергії. Лише 11 сміттєспалювальних заводів працювали в Україні; єдиний з утилізацією тепла — київський «Енергія» в Дарниці.
Реформа давно очікувалась. Угода про асоціацію Україна-ЄС 2014-го у Розділі XV (Довкілля) встановлювала зобов’язання імплементувати рамкову Директиву ЄС 2008/98/EC про відходи. Українські уряди 2014–2019 розробили проєкти законів, але вони блокувались у парламенті — зокрема через лобі сміттєспалювальних компаній (вимоги до фільтрів і викидів значно посилювались) і виробників упаковки (розширена відповідальність виробника, EPR — додавала суттєві витрати). Прогрес відновився у 2020-2021-му після того, як ЄС зробив зелений курс пріоритетом, а український уряд анонсував амбіційне НДВ -65% у Паризькій угоді. Кандидатський статус ЄС, наданий Україні 23 червня 2022-го, зробив імплементацію негайною умовою.
20 червня 2022 року Верховна Рада ухвалила закон №2320-IX «Про управління відходами» — рамковий, заміняє і скасовує закон 1998-го. 9 липня 2023-го закон набув чинності. Головні нововведення: (1) Ієрархія управління відходами в порядку пріоритету — запобігання утворенню → повторне використання → рециклінг (переробка) → інша утилізація (включно з енергетичною) → захоронення на полігоні як останній варіант. (2) Розширена відповідальність виробника (EPR) — виробники й імпортери упаковки, батарей, шин, електроніки та електротехніки оплачують утилізацію через спеціальні організації. (3) Заборона захоронення сортованих відходів з 2030 року. (4) Перерозподіл ролей: Кабмін визначає політику, Міндовкілля — стратегію і регулювання, обласні адміністрації — регіональні плани, місцеві ради — комунальні плани і вибір операторів.
Імплементація потребує 30+ підзаконних актів і 5+ галузевих законів про конкретні категорії відходів — упаковка, батареї, шини, медичні відходи, відходи будівництва і знесення. Закон про упаковку прийнято в листопаді 2023-го; про батареї — у червні 2024-го. Цільові показники, синхронізовані з ЄС: до 2030-го рециклювати 50% ТПВ за вагою (від утвореного); до 2035-го — 65%; зменшити захоронення до 10%. Це у 12 разів вище за поточний рівень — масштабне завдання, що потребує до €5 млрд інвестицій в інфраструктуру (за оцінкою UNDP 2023). Реформа ускладнюється повномасштабною війною: значна частина інфраструктури зруйнована (Маріуполь, Бахмут, Сєвєродонецьк), бюджети перенаправлено на оборону. Але умова EU-вступу робить її стратегічним пріоритетом післявоєнної відбудови.
«Закон 2320-IX — найбільш системна екологічна реформа в Україні з 1991 року. Ми переходимо від моделі “зібрав і закопав” до європейської циркулярної економіки. Без цього вступ до ЄС неможливий», — Руслан Стрілець, міністр захисту довкілля і природних ресурсів, червень 2022.
Надішли постійне посилання на цей факт.