Один із вічних аргументів проти теорії еволюції: «де перехідні форми?». Класична відповідь — це Археоптерикс (між динозаврами й птахами), знайдений ще в 1861-му. Але між рибами і чотириногими довгий час не було такого ж переконливого зразка. У шкільному підручнику нульових цей перехід описували абстрактно.
У 2004 році команда палеонтологів — Ніл Шубін, Едвард Дешлер і Фариш Дженкінс — прибула на острів Елсмір у канадській Арктиці. Вони обрали саме це місце, бо геологічно тут оголені відклади девону (приблизно 380–360 мільйонів років тому) — тобто епохи, коли мав відбутись перехід «вода → суходіл». Через два сезони польових робіт вони знайшли Tiktaalik roseae — істоту з мордою крокодила, ребрами, плечовою кісткою і — головне — кістками плеча, ліктя й зап’ястя в плавниках. Назву запропонували інуїти, корінне населення регіону: «тіктаалік» — це великий риб у мові інуктитут.
Опублікували знахідку 6 квітня 2006 року в Nature. Аналіз показав: Тіктаалік не міг повністю ходити, але міг віджиматись на «руках» з води, перебувати на мілководді, можливо, дихати атмосферним повітрям. Це класична перехідна форма — досі є риба-яка-стає-чотириногою.
З часу знахідки знайшли ще кілька подібних фосилій (Eltinopterus, Acanthostega, Ichthyostega), що дозволило відновити повний ланцюг переходу. Tiktaalik сьогодні є в усіх сучасних підручниках з еволюційної біології.
Запитайте випускника 2003 року про «перехідну ланку між рибами й суходільними тваринами» — і він або відповість «не пам’ятаю», або згадає Кистеперову рибу. Tiktaalik з’явився в його житті лише через 3 роки після випуску.