«Матриця» зробила кіберпанк масовою естетикою

Кіберпанк як жанр сформувався в літературі 1980-х: Вільям Гібсон у «Нейромантиці» (1984) описав віртуальну мережу, в яку входять прямим нейроінтерфейсом; Брюс Стерлінг систематизував естетику «high tech, low life». У кіно жанр доходив поодинокими арт-фільмами: «Blade Runner» Рідлі Скотта (1982), «Ghost in the Shell» Мамору Осіі (1995), «eXistenZ» Кроненберга (1999, конкурент «Матриці» того ж року). Масовий глядач не знав, що таке віртуальна реальність як філософська проблема — а не просто технологічна іграшка з фільму «Лужник».

Лана і Ліллі Вачовскі (на момент виходу — Ларрі і Енді) написали «Матрицю» наприкінці 1990-х, на стику кінця Холодної війни і початку інтернет-епохи. Сюжет — переказ старозаповітної історії про Месію через мову гонконгських бойовиків, японського аніме і французької постструктуральної філософії (Бодріяр «Симулякри і симуляція» з’являється у фільмі прямим планом). Warner Bros. погодилось профінансувати $63 млн, але зажадало від маловідомого режисерського дуету компромісів — окрім перекладу всього коду на зелений шрифт, продюсери програли в усьому.

Технічно фільм перевернув галузь. Bullet time — техніка, де камера обертається навколо застиглого моменту — створили з 120 фотокамер, синхронізованих за міллісекунду; режисер віз’ює сцен Джон Гаета пізніше отримав за неї «Оскар». Гонконгський хореограф Юен Ву Пін поставив бойові сцени, які вимагали 4 місяців тренувань з акторами. CGI використали для 412 кадрів — менше, ніж у будь-якому блокбастері того року, але непомітно: Вачовскі свідомо приховували комп’ютерні ефекти, щоб глядач не міг розпізнати швів.

Фільм вийшов 31 березня 1999-го; у глобальному прокаті зібрав $467 млн при бюджеті $63 млн. На «Оскарі» 2000-го отримав 4 нагороди (монтаж, звук, спецефекти, монтаж звуку). Культурні наслідки виходили за межі кіно: чорні шкіряні плащі і Ray-Ban-окуляри стали ознакою опору; терміни «red pill / blue pill», «glitch in the Matrix» увійшли в щоденну мову; цілі покоління підлітків переглянули книжки з філософії саме через «Матрицю». У 2012-му фільм увійшов до Національного реєстру фільмів США як такий, що має культурне і естетичне значення.

«Ми хотіли зняти фільм, який змусить глядача поставити запитання, яких він раніше не ставив — і дасть йому інструменти, щоб шукати відповідь», — Лана Вачовскі про сценарій.