ARPANET — експериментальна мережа Пентагона, що з 1969-го з’єднала чотири університети США. До початку 80-х їй потрібно було або розрости, або померти. Старий протокол NCP (Network Control Protocol) обслуговував лише один тип каналу і одну адресну схему — про з’єднання різнорідних мереж не йшлось.
У 1974-му Вінт Серф і Боб Кан опублікували статтю про новий протокол, який пакував дані у незалежні «датаграми» з адресами і обробляв їх на маршрутизаторах. Ідея виросла в TCP/IP — пару протоколів, що відділила транспортний рівень від мережевого. До 1981-го стандарт стабілізувався у RFC 791/793.
Перехід зробили в один день — 1 січня 1983-го. У спільноті заздалегідь розіслали значки «I survived the TCP/IP switchover»; адміністратори лагодили вузли всю різдвяну ніч. Те, що раніше було ARPANET, стало просто частиною Інтернету — тепер це слово починалось з великої літери і означало конкретну річ: будь-яка мережа, що говорить TCP/IP.
Архітектурно ми досі живемо у тому ж 1983-му. IPv4-адреси, на яких сидить більшість серверів, ввели саме тоді. У 2000-х почали міграцію на IPv6 — але плавну і нескінченну, без жодного «Flag Day».
«Ми не знали, чи спрацює — ми просто наважились вимкнути старий протокол. Назад дороги не було», — згадує Вінт Серф.