SpaceX запустив масовий супутниковий інтернет із затримкою 20–40 мс. До 2024 року Starlink охопив понад 100 країн і 3 млн абонентів, ставши критичною інфраструктурою під час війни в Україні.
Ідея мережі низькоорбітальних супутників для інтернету існувала з 1990-х, але реалізувати її з прийнятною вартістю вдалось лише SpaceX. Принципова різниця з попередніми системами — висота орбіти: геостаціонарні супутники висять на 35 786 км, що фізично обмежує мінімальну затримку сигналу ~240 мс. Низька орбіта Starlink (~550 км) дає 20–40 мс — як у звичайного кабельного інтернету.
Перші тестові абоненти отримали доступ у жовтні 2020 року. До кінця 2021-го сузір’я налічувало понад 1 700 супутників, до 2024-го — більше 6 000, що зробило його найбільшим штучним сузір’ям в історії. Для порівняння: до Starlink людство запустило сукупно ~9 000 супутників за 60 років.
Україна як тест-кейс. Лютий 2022-го показав стратегічну цінність системи: коли Росія зруйнувала наземну телекомунікаційну інфраструктуру в кількох областях, Starlink термінали дозволили зберегти зв’язок. За даними Міністерства цифрової трансформації, у 2022–2023 роках Україна використовувала десятки тисяч терміналів як для цивільних, так і для військових потреб — від командних пунктів до операторів дронів.
Паралельно з’явились конкуренти: Amazon Kuiper (тестові запуски 2023), OneWeb (Eutelsat), Telesat Lightspeed — що означає початок справжнього ринку космічного інтернету.
Надішли постійне посилання на цей факт.