1 липня 2002 року набув чинності Римський статут — договір, що створив Міжнародний кримінальний суд. Відтоді воєнні злочини, злочини проти людяності й геноцид мають постійну судову інституцію, а не лише разові трибунали після воєн.
У підручниках 90-х міжнародне правосуддя найчастіше пояснювали через Нюрнберзький процес і тимчасові трибунали для окремих воєн. Це були важливі прецеденти, але вони створювались ad hoc: під конкретний історичний злочин і конкретну політичну ситуацію.
1 липня 2002 року набув чинності Римський статут — міжнародний договір, який заснував Міжнародний кримінальний суд (МКС) у Гаазі. На відміну від тимчасових трибуналів, МКС задуманий як постійний суд для найтяжчих злочинів: геноциду, злочинів проти людяності, воєнних злочинів і, після пізніших змін, злочину агресії.
МКС не замінює національні суди. Його логіка — комплементарність: суд втручається тоді, коли держава не може або не хоче сама розслідувати найтяжчі злочини. Це змінило саму мову міжнародного права: відповідальність перестала бути лише питанням держав, а стала питанням конкретних посадовців, командирів і виконавців.
Україна підписала Римський статут у 2000 році, але ратифікувала його лише у 2024-му: інструмент ратифікації депоновано 25 жовтня 2024 року, а з 2025-го Україна стала державою-учасницею МКС. Для країни, яка документує злочини російсько-української війни (з 2014), це не абстрактний урок права, а частина власної системи відповідальності.
У 90-х слово «Гаага» звучало як символ післявоєнного суду над чужими злочинами. Сьогодні це частина живої юридичної реальності України й світу.
Надішли постійне посилання на цей факт.