У підручниках історії королі часто виглядають як портрети, дати й битви. Річард III — англійський король, загиблий у битві при Босворті 1485 року, — довго був саме такою фігурою: політичний символ кінця війни Червоної та Білої троянд, герой суперечливих хронік і шекспірівського образу.
У 2012 році археологи розкопали на місці колишнього монастиря Greyfriars у Лестері скелет чоловіка 30–34 років із важкими бойовими травмами й вираженим сколіозом. Місце збігалось із історичними свідченнями про поховання Річарда III після битви.
У 2013 році Університет Лестера оголосив ідентифікацію: рештки належать Річарду III. Докази склались не з одного «чарівного» тесту, а з набору незалежних ліній: археологічний контекст, антропологія, радіовуглецеве датування, характер травм і порівняння мітохондріальної ДНК із сучасними родичами по жіночій лінії.
Цей випадок став символом нової історичної науки: архіви й хроніки не зникли, але до них додались молекулярна біологія, судова антропологія та статистика. Навіть події XV століття тепер можна перевіряти методами, які в шкільних курсах 90-х звучали б як фантастика.
Історик більше не лише читає документ. Іноді він працює поруч із генетиком, археологом і судмедекспертом.