12 грудня 2015 року на COP-21 у Парижі 196 сторін UNFCCC прийняли Паризьку угоду: утримати глобальне потепління «значно нижче 2°C» і прагнути 1.5°C відносно доіндустріального рівня. Замінила Кіото системою національно визначених внесків (NDC) — гнучкою, але обов'язковою.
Двадцять перша Конференція Сторін UNFCCC (COP-21) відбулась 30 листопада — 12 грудня 2015 року в передмісті Парижа Ле-Бурже. Контекст був напружений: за 17 днів до початку відбулися терористичні атаки в Парижі (130 загиблих), безпекові заходи були безпрецедентні. На переговорах одночасно перебували 25 000 делегатів від 196 сторін, 150 голів держав і урядів. Французький головуючий Лоран Фабіус і виконавчий секретар UNFCCC Крістіана Фігерес очолили процес. Текст угоди узгоджували до 2:00 ночі 12 грудня; у фінальному голосуванні делегат Нікарагуа просив слова, що могло заблокувати консенсус, — Фабіус оголосив прийняття раніше, ніж той підняв руку.
Ключові відмінності від Кіото: (1) Універсальність — обов’язки беруть усі 196 сторін, включно з Китаєм, Індією, Бразилією, ПАР, тоді як Кіото зобов’язував лише розвинуті країни. (2) Гнучкість — кожна країна сама встановлює свій національно визначений внесок (Nationally Determined Contribution, NDC), угода не диктує цифр. (3) Підвищувальний механізм (ratchet) — кожні 5 років країни зобов’язані переглядати NDC у бік посилення; пом’якшення заборонене. (4) Температурна мета — утримати потепління «значно нижче 2°C» і прагнути 1.5°C, що не було в попередніх угодах (раніше говорили про «уникнути небезпечного втручання» без числа).
Спеціальний звіт IPCC SR15 (жовтень 2018) пояснив, чому 1.5°C критичний поріг: при 2°C коралові рифи фактично зникають (>99% втрат), при 1.5°C — лишаються 10–30%. Льодовики Арктики розтанути влітку: при 2°C — раз на 10 років, при 1.5°C — раз на 100 років. Хвилі тепла, екстремальні опади, посухи зростають нелінійно. Щоб мати 50% шансів утримати 1.5°C, глобальні викиди CO₂ мають впасти на 45% до 2030-го (від 2010-го) і досягти net-zero до 2050-го. Це означає вихід з вугілля до 2030-го, з газу до 2040-го, повна декарбонізація транспорту, промисловості, сільського господарства.
Перевірка реальністю — Global Stocktake 2023 на COP-28 у Дубаї. Звіт UNFCCC констатував: попри прогрес, поточні NDC ведуть до потепління 2,5–2,9°C до 2100-го. Викиди мали впасти на 28% до 2030-го для 2°C і на 43% для 1.5°C — реально вони зростають. Але є позитивне: 90% світових інвестицій у нову електрогенерацію — ВДЕ; вугілля занепадає в ОЕСР; ціни сонця/вітру/батарей нижчі за газ. Перший Global Stocktake закликав «переходити геть від викопного палива в енергосистемах» — формулювання, що відсутнє в попередніх рішеннях UNFCCC. Україна оновила свій NDC у 2021-му: -65% викидів до 2030-го від 1990-го (фактично нульовий приріст від 2020-го через скорочення промисловості).
«Це не велика угода — це історична угода. Перший справді глобальний договір про клімат, який містить мету, яку ми зобов’язалися досягти», — Бан Кі-Мун, Генсек ООН, 12 грудня 2015.
Надішли постійне посилання на цей факт.