Шкільний курс історії зазвичай починається з кам’яних знарядь: ножі, рубила, наконечники. Кістку в цьому ряду вважали другорядним матеріалом, до якого ранні люди бралися рідко.
5 березня 2025 року в Nature вийшла стаття Ігнасіо де ла Торре та колег про знахідки в ущелині Олдувай (Танзанія). В одному шарі віком близько 1,5 мільйона років лежали кісткові знаряддя, зроблені з уламків довгих кісток, переважно гіпопотамів і слонів. Деякі з них великі й видовжені.
Кістку оббивали технікою, знайомою за кам’яними знаряддями: відколювали шматки, щоб надати форму. Автори пишуть, що це відбувається на переході від олдувайської культури до раннього ашельського періоду, і що гомініни, схоже, перенесли навички обробки каменю на кістку. За їхніми оцінками, це приблизно на мільйон років раніше за досі відомі стандартизовані кісткові знаряддя.
Хто саме їх виготовляв, невідомо: у той час там могли жити кілька видів гомінінів, зокрема Homo erectus, Homo habilis і Paranthropus boisei. Відповідь залежатиме від нових знахідок у тих самих відкладах.