У 2010-му команда Сванте Пеабо вперше прочитала повний геном неандертальця. Виявилось, що неандертальці не «програли і зникли» — вони змішалися з нашими предками. Сьогодні неандертальська ДНК є у геномі майже всіх людей поза Африкою.
У підручниках 90-х неандертальці зображались як «тупик» еволюції: набагато сильніші за нас, але менш розумні, не вижили в конкуренції з кроманьйонцем 30-40 тисяч років тому. Сьогодні картина зовсім інша.
У 2010-му команда Сванте Пеабо в Інституті Макса Планка опублікувала перший повний геном неандертальця, відновлений із кісткових зразків з печери Віндія в Хорватії. Порівнюючи його з ДНК сучасних людей, дослідники знайшли несподіване: у геномах не-африканців є 1–4% неандертальських генів. У африканців — близько 0,3%, переважно через зворотну міграцію давніх предків з Євразії в Африку.
Тобто наші предки, виходячи з Африки 60-70 тисяч років тому, зустрічались і мали спільних дітей з неандертальцями. Не один раз, а багато разів і в різних місцях. Це не випадковість — це регулярна частина історії нашого виду.
Деякі неандертальські гени корисні: вони впливають на імунний відгук, реакцію шкіри на сонце, обмін речовин у холодному кліматі. Інші — шкідливі: збільшують ризик депресії, цукрового діабету 2-го типу, важкого перебігу COVID-19 (одна неандертальська ділянка в 3-й хромосомі була знайдена у 2020 році як головний генетичний фактор ризику тяжкого ковіду).
Палеогенетика як галузь почалась з цих даних. У 2022-му Сванте Пеабо отримав за них Нобелівську премію з медицини — без асистентів, особисто (рідкість для сучасної науки).
«Неандертальці не зникли. Вони — частина нас», — Девід Райх, Гарвард.
Надішли постійне посилання на цей факт.