У школі вірусні інфекції в цілому описували одним патерном: захворів — одужав. Деякі віруси можуть давати ускладнення (грип → пневмонія, кір → енцефаліт), але ці випадки — рідкісні і відомі. Концепту «масово хронічна хвороба після гострої інфекції» в навчальній програмі по суті не було.
З середини 2020 року в медичних спільнотах почали накопичуватись повідомлення: люди, які перехворіли на COVID-19 — навіть у легкій формі — місяцями скаржаться на виснажливу втому, серцебиття, утруднене мислення («мозковий туман»), задишку, біль у м’язах, безсоння, депресію. У жовтні 2021-го ВООЗ опублікувала офіційне визначення: Post COVID-19 condition (повсякденно — long COVID) — це симптоми, які тривають не менше 3 місяців після інфекції і не пояснюються іншою діагностикою.
Згідно з різними оцінками, 5–15% всіх перехворілих мають хоча б один стійкий симптом протягом 6+ місяців. Це 65 мільйонів людей у світі на 2024 рік. Серед них — велика частка раніше здорових і молодих.
Механізм досі не цілком ясний. Наявні гіпотези:
- Залишки вірусу в тканинах (ШКТ, нервова система), що тривало активують імунітет.
- Аутоімунна реакція — імунна система помилково атакує власні тканини після зустрічі з вірусом.
- Мікроциркуляторні розлади — тромбоутворення в дрібних судинах.
- Реактивація сплячих вірусів (зокрема Епштейна-Барр).
Дослідження тривають: проект NIH RECOVER ($1,2 млрд бюджет) спостерігає за 17 000 пацієнтами. Перші препарати, спеціально розроблені проти лонг-COVID, проходять клінічні випробування.
Лонг-COVID також відкрив питання інших постінфекційних синдромів: про схожі історії після грипу, мононуклеозу, кліщового бореліозу — про які раніше говорили мало. Це може стати окремою галуззю медицини.
Біопоширення цього факту: випускники 2003 року в школі чули про SARS-1 у форматі «була така страшна штука, минула». Лонг-COVID показав, що інфекція не завжди закінчується одужанням.