25 серпня 1991 року 21-річний студент із Гельсінкі Лінус Торвальдс анонсував у Usenet хобі-проєкт — операційне ядро для PC. У 2025-му на Linux працює ~95% серверів, всі суперкомп'ютери TOP500 і кожен Android-смартфон.
Наприкінці 1980-х уся «доросла» комп’ютерна індустрія сиділа на пропрієтарних UNIX-варіантах. Студент із Гельсінкі Лінус Торвальдс хотів просто розібратися, як працює ОС, тренуючись на навчальній системі MINIX. Його не задовольняла ані ціна комерційних UNIX-ів, ані обмеження MINIX.
25 серпня 1991-го він написав у Usenet-групі comp.os.minix короткий пост: «Hello everybody out there using minix — I’m doing a (free) operating system (just a hobby, won’t be big and professional like gnu)». У вересні з’явився перший реліз 0.01 — без мережі, без графіки, на дискетах.
Ключове рішення Торвальдс ухвалив у 1992-му: випустити ядро під ліцензією GPL v2, яка вимагає від усіх похідних також лишатись відкритими. Це привабило хвилю розробників: до середини 90-х навколо ядра виросли дистрибутиви Slackware, Debian, Red Hat. У 2003-му IBM, Intel і телекоми вже офіційно інвестували в Linux як корпоративну платформу.
Сучасний світ обчислень — здебільшого Linux. Кожен Android-смартфон, всі 500 найшвидших суперкомп’ютерів планети, переважна більшість серверів Google, Amazon, Facebook, Microsoft Azure (так, навіть там), орбітальний модуль МКС — на Linux. Самого Торвальдса в 2012-му нагородили Premium Imperialie — «Нобелівкою для митців і вчених».
«Я зробив це, бо мені було нудно. А виявилось — змінив, як побудована половина IT-планети», — Лінус Торвальдс, 30 років по тому.
Надішли постійне посилання на цей факт.