До 2007-го американський іпотечний ринок жив на subprime-кредитах — позиках людям з поганою кредитною історією. Банки масово сек’юритизували ці іпотеки в mortgage-backed securities і CDO, рейтингові агентства ставили на них AAA, а інвестбанки тримали на балансі сотні мільярдів цих паперів. Коли в 2007-му ціни на нерухомість почали падати, ці папери впали в ціні катастрофічно.
Перші тріщини: лютий 2007-го — HSBC оголошує великі списання; березень 2008-го — Bear Stearns рятує JPMorgan з допомогою Fed. 7 вересня 2008-го уряд націоналізував іпотечних гігантів Fannie Mae і Freddie Mac. 15 вересня 2008-го Lehman Brothers — четвертий за розміром інвестбанк США — подав на главу 11 банкрутства. $613 мільярдів боргу зробили його найбільшим банкрутством в історії США.
За тиждень фінансова система зависла. Money market funds почали втрачати капітал, міжбанківський ринок заморозився, AIG потребувала $85 мільярдів допомоги Fed. 3 жовтня Конгрес ухвалив TARP ($700 млрд викупу проблемних активів). Fed знизив ставку фактично до нуля і запустив Quantitative Easing — викуп облігацій із ринку.
Глобально кризу називають Велика рецесія 2008-2009: світовий ВВП впав на 0,1% у 2009-му (вперше з 1945-го), безробіття у США сягало 10%, ЄС увійшов у власну еврокризу. Загальна сума урядових і центробанківських інтервенцій — близько $14 трильйонів. Україна постраждала важко: ВВП у 2009-му впав на 14,8%, гривня знецінилась з 5 до 8 за долар.
Регуляторна відповідь — Dodd-Frank Act (США, 2010), Basel III (глобальні правила капіталу банків), окремі правила для систем-важливих банків (G-SIFI). Quantitative Easing з тимчасового заходу перетворився на стандартний інструмент центральних банків.
«Ми були за кілька годин від колапсу всієї глобальної фінансової системи», — Бен Бернанке, голова Fed, у мемуарах про вечір 17 вересня 2008-го.