На рубежі 2000-х музична індустрія переживала колапс. Студент Шон Феннінг у 1999-му запустив Napster — програму, що дозволяла обмінюватись MP3-файлами без оплати. До 2001-го застосунком користувались 80 млн людей. Лейбли судились (Metallica проти Napster — найгучніший процес), штрафували окремих підлітків на десятки тисяч доларів — але юридичної альтернативи не існувало. Купити одну пісню легально можна було лише в форматі CD-сингла за $5–10. Власне в 2000-му продажі звукозапису почали падати вперше за 30 років.
Apple — компанія, яка тоді ще не була мобільним гігантом — побачила можливість. 23 жовтня 2001-го Стів Джобс представив iPod: плеєр з жорстким диском 5 ГБ, мінімалістичним інтерфейсом і місткістю «1000 пісень у твоїй кишені». $399 за прилад здавались дорого, але до 2002-го продали понад 600 000 одиниць. Проблема залишалась: користувачі заповнювали iPod-и піратськими MP3 з Napster, Kazaa, LimeWire — Apple отримувала виручку від плеєра, але не від музики.
28 квітня 2003-го запустився iTunes Music Store. 200 000 треків по $0,99, без DRM-обмежень за межами купленого пристрою (пізніше — повністю без DRM з 2009-го). Apple вмовила п’ять найбільших лейблів (Universal, Sony, Warner, EMI, BMG) на революційну для них модель: продавати треки поштучно, а не альбомами. Перші 16 годин — 275 000 куплених треків; перший тиждень — 1 млн; перший рік — 70 млн. До 2008-го iTunes Store обігнав Walmart і став найбільшим продавцем музики в США.
Економічні наслідки переписали галузь. Виручка від CD у США впала з $13,2 млрд (2000) до $1,5 млрд (2014); за той же період цифрові завантаження виросли з нуля до $2,5 млрд (вершина 2012-го). Потім сам цифровий продаж витіснився підпискою — Spotify (2008) і Apple Music (2015) перейшли від «куплю один трек» до «$10/місяць за всю каталогізацію». Сам iPod Apple зняла з виробництва у травні 2022-го: айфон поглинув його функцію.
«Хороші митці копіюють, великі — крадуть. Ми ніколи не соромились брати найкращі ідеї і робити з них продукт», — Стів Джобс про підхід до музичного сервісу.