У середині 1990-х британська видавнича індустрія вважала дитячу книжку важким сегментом. Конкуренція з телебаченням, появою кабельних дитячих каналів і ранніми консолями (Nintendo, Sega) скорочувала час, який діти проводять із текстом. Книжки писали короткими: 100–150 сторінок, проста мова, лінійний сюжет; романи на кшталт «Володаря перснів» вважались історією для дорослих, що подобається підліткам.
Джоан Роулінг — самотня мати, яка отримувала соціальну допомогу — написала першу частину протягом 1990–1995-го у едінбурзьких кафе. Дванадцять видавництв відмовили: занадто довго (320 сторінок у дитячому сегменті), занадто темно (смерть, тоталітарна освіта), невідомий автор. Bloomsbury, який тоді був малим видавництвом, погодився надрукувати 500 примірників. Редактор Баррі Каннінгем порадив авторці шукати роботу — на дитячих книжках не заробляють.
Перший наклад розійшовся за тижні. Великі мережі — Waterstones, WHSmith — почали замовляти повторні друки. У 1998-му книжку купив американський Scholastic за $105 000 авансу, перейменувавши на «Sorcerer’s Stone». До 2007-го (вихід сьомої частини «Deathly Hallows») серія продалась у понад 400 млн копій; до 2023-го — 600 млн, 85 мов. Восьмифільмова кіноекранізація Warner Bros. зібрала $7,77 млрд у прокаті.
Видавнича індустрія перебудувала підхід до дитячої літератури. Жанр Young Adult, який раніше був нішевий, став провідним сегментом: «Сутінки» Стефані Маєр, «Голодні ігри» Сюзанни Коллінз, «Дивергент» Вероніки Рот — вийшли у 2005–2011-х із бюджетами і маркетингом, який раніше дістався б тільки бестселерам для дорослих. У школах і бібліотеках почали говорити про «ефект Поттера» — поверненні читання як модного заняття для підлітків.
«Я думала, що книжку прочитає кілька тисяч людей. Якби хтось сказав, що буде сімсот мільйонів, я б реготала», — Дж. К. Роулінг в інтерв’ю BBC.