У березні 2018 року Ocean Cleanup і Scientific Reports опублікували аеродослідження: Великий тихоокеанський сміттєпатч між Каліфорнією і Гаваями має площу 1,6 млн км² (вдвічі більшу за Техас) і містить 1,8 трлн пластикових частинок вагою 79 000 тонн.
Капітан Чарльз Мур, повертаючись після Transpac 1997-го з Гаваїв на Лос-Анджелес, обрав маршрут крізь Північно-Тихоокеанський субтропічний вир — велику зону океанської циркуляції, де течії формують стійкий «басейн стояння». Те, що він побачив, шокувало: тижні плавання серед пластикових пляшок, риболовних сіток, друзок поліпропілену, що тягнулися до горизонту. Мур опублікував статтю у Marine Pollution Bulletin 2001-го, давши явищу назву «Great Pacific Garbage Patch». До 2010-х його існування знали науковці, але точних оцінок не було — пробовідбір з суден давав суперечливі дані.
У 2015-му голландська неприбуткова Ocean Cleanup, заснована 21-річним Бояном Слатом, провела трирічну експедицію Mega Expedition: 30 суден і два літаки RC-12 виконали аеро-фотозйомку 3,5 млн км² океану на висоті 400 м. Кожен пластиковий уламок понад 50 см ідентифікували вручну. У березні 2018-го Scientific Reports — журнал групи Nature — опублікував результат: смітниця на північ від екватора між 135–155° західної довготи має площу 1,6 млн км² (вдвічі більше за Техас, втричі більше за Францію), містить ~1,8 трильйона пластикових частинок (250 шматків на квадратний кілометр на поверхні) і важить ~79 000 тонн. Це було у 4–16 разів більше, ніж попередні оцінки.
Структура смітниці виявилась несподіваною. Понад 92% маси — крупний пластик (риболовні сітки, ящики, буї): 46% всієї маси — це лише риболовні сітки, або «ghost nets». Лише 8% маси — мікропластик частинками менше 5 мм, але чисельно мікропластик становить 94% усіх частинок. Це означає: проблема не в споживацькому пластику, що випадково потрапив у океан, а в активному рибальстві (переважно з Японії, Китаю, ПАР), що скидає інструменти. Мікропластик уже знаходять у тканинах китів, дельфінів, тунця, людської плаценти і крові — розмір частинок дозволяє проникнення крізь біологічні бар’єри.
Реакція світу багатовекторна. Європейський Союз 5 червня 2019 року прийняв директиву 2019/904 — заборона одноразових пластикових виробів (соломинки, столові прибори, тарілки, ватні палички, пакувальні пакети) з 3 липня 2021-го. Понад 60 країн (Кенія, Руанда, Чилі, Україна) запровадили різні форми заборон на пластикові пакети. Ocean Cleanup у 2021-му розгорнула System 002 «Jenny» — пасивну U-подібну загорожу, яку буксирують два судна; станом на 2023-й витягла з океану 232 тонни пластику. UNEP з 2022-го веде переговори про глобальний юридично зобов’язальний договір про пластик; підписання очікують у 2025-му на INC-5 в Пусані.
«Ми зробили з океаном те, чого не зробила б жодна тварина: зробили його неживим. Великий тихоокеанський сміттєпатч — пам’ятник нашій безвідповідальності, який ми мусимо демонтувати», — Боян Слат, засновник Ocean Cleanup.
Надішли постійне посилання на цей факт.