У 2009-му в Києві троє знайомих з НаУКМА і КПІ — Макс Литвин, Олексій Шевченко і Дмитро Лідер — заснували сервіс перевірки англійських текстів. Усі троє вже мали досвід стартапу MyDropbox (антиплагіат для університетів), проданого PaperRater у 2007-му. Назва Grammarly свідомо обрана так, щоб не звучати «слов’янськи».
У школі і університеті англійський правопис перевіряли через Word spellchecker або кишенькові словники. Інструменти на кшталт Grammar Slammer (2003) працювали за жорсткими правилами і часто помилялись. Grammarly зробив дві технічні ставки: машинне навчання на величезних корпусах англомовних текстів і поступове розширення з правопису на стиль, тон, ясність, плагіат. Спершу — як платний сервіс для університетів, потім (з 2015-го) — масовий продукт для всіх.
Прорив стався з браузерним розширенням і Office-плагіном: Grammarly підкреслює помилки прямо у Gmail, Slack, LinkedIn — там, де люди реально пишуть. До 2018-го це зробило компанію unicorn (вище $1 млрд), а у листопаді 2021-го раунд $200 млн оцінив її у $13 млрд.
Більшість R&D команди досі працює у Києві, попри те, що головний офіс — у Сан-Франциско. Під час повномасштабного вторгнення Grammarly евакуювала частину команди, але київський офіс продовжив працювати. У 2024-му компанія повідомила про 30 млн щоденних користувачів і запустила власну ШІ-помічницю GrammarlyGo на базі великих мовних моделей. Це наочний приклад: український інженерний капітал породив один із дорожчих B2C-SaaS у світі.
«У Кремнієвій долині нас постійно питали, де ми насправді з України. Ми відповідали — Київ як Київ. І це звучало як шок», — Олексій Шевченко в інтерв’ю Forbes.