11 березня 2011 року після землетрусу M9.0 і цунамі 14 м станція TEPCO Фукусіма-1 у Японії втратила охолодження: розплавились активні зони трьох реакторів, у океан і повітря потрапили викиди INES 7 — нарівні з Чорнобилем. Перша така аварія після 1986-го.
11 березня 2011 року о 14:46 за токійським часом біля східного узбережжя Тохоку стався мегаземлетрус магнітудою 9.0 — четвертий за силою в історії інструментальних спостережень. Атомна станція TEPCO Фукусіма-1 (Daiichi), розташована за 180 км від епіцентру, автоматично заглушила три працюючі реактори (1, 2, 3) скріб-стрижнями. Реактори 4, 5, 6 на той час були на технічному обслуговуванні без палива в активних зонах. Зовнішнє електропостачання впало через руйнування ліній; запустилися аварійні дизель-генератори. До цього моменту аварія розгорталась за штатним сценарієм — землетрус не спричинив критичних пошкоджень.
О 15:41 на станцію накотила хвиля цунамі 14–15 метрів заввишки — удвічі вище за бар’єр захисної стіни (5,7 м), розрахованої за історичним максимумом. Вода затопила дизель-генератори в підвальних приміщеннях, акумулятори, насосні. Станція повністю втратила охолодження активних зон. У наступні години в реакторах 1, 2, 3 без охолодження залишковий тепловиділ підняв температуру вище 2800°C — паливні стрижні розплавились, цирконієва оболонка реагувала з парою і виділила водень. Серія вибухів водню зруйнувала будівлі реакторів 1 (12 березня), 3 (14 березня) і 4 (15 березня). Радіоактивні викиди — переважно йод-131 і цезій-137 — потрапили в повітря і Тихий океан.
Японський уряд евакуював 154 000 мешканців у 20-кілометровій зоні. Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) кваліфікувало подію за шкалою INES як рівень 7 — «велика аварія» — нарівні з Чорнобилем 1986-го. Сукупні викиди оцінюють у 520 PBq (Чорнобиль — 5300 PBq). Прямих смертей від радіації не зафіксовано; статистичні моделі прогнозують 130–640 додаткових випадків раку щитоподібної залози за наступні 50 років. Але стрес евакуації, психосоматика і самогубства серед літніх людей призвели до 2200+ смертей за оцінкою префектури Фукусіма (2018). Очищення триватиме до 2050-х; станом на 2024 рік TEPCO почала скидати очищену воду з трітієм у океан після затвердження МАГАТЕ — попри протести Південної Кореї та Китаю.
Глобальні наслідки переосмислили атомну енергетику. Канцлерка Німеччини Ангела Меркель, фізик за освітою, через тиждень оголосила Energiewende — повне закриття всіх 17 реакторів до 2022-го. Останні три (Isar 2, Emsland, Neckarwestheim 2) зупинили 15 квітня 2023-го. Швейцарія, Бельгія, Тайвань пішли тим же шляхом. Японія зупинила всі 54 реактори; до 2024-го перезапущено лише 12. Міжнародне агентство з атомної енергії посилило вимоги до пасивних систем охолодження, висоти захисних стін, резервних дизелів. Парадоксально, кліматичний вплив виявився негативним: Німеччина повернулась до вугілля, її викиди CO₂ за 2011–2022 не впали так швидко, як прогнозували. Ця дискусія — «атом vs кліматичні цілі» — і досі один з ключових екологічних дебатів 21 ст.
«Це не природна катастрофа. Це “Made in Japan” — наслідок японської культури згоди, рефлексу-ні-сумніву і груповізму, що вкоренилися в TEPCO», — Кіоси Куросава, голова парламентської слідчої комісії NAIIC, липень 2012.
Надішли постійне посилання на цей факт.