На рубежі 2000-х чоловічий теніс пережив поколінний розрив. Покоління Піта Сампраса і Андре Аґассі, що домінувало 90-ті, поступово згасало; на верхівку рейтингу піднялись гравці середнього рівня без чіткого лідера. Турніри Великого Шолома вигравали різні люди: Куертен, Юзний, Кафельніков, Г’юїтт. Глядачі скаржились на одноманітну гру з подачі і низьку драматургію.
У липні 2003-го на Wimbledon вийшов 21-річний швейцарець Роджер Федерер — обдарований, але без шоломів і з репутацією емоційно нестійкого. Його ідол Піт Сампрас виграв Wimbledon у 2002-му, але оголосив про завершення кар’єри. 6 липня 2003-го Федерер розгромив у фіналі австралійця Марка Філіпуссіса 7-6(5), 6-2, 7-6(3), узявши свій перший Шоломовий титул.
З того моменту почалась ера, яку згодом назвали Big Three (Велика Трійка). Сам Федерер за 22 роки набрав 20 шоломів, 5 перемог поспіль на Wimbledon (2003-2007), 237 тижнів поспіль номером один світового рейтингу (2004-2008). У 2005-му на сцену вийшов іспанець Рафаель Надаль, у 2008-му — серб Новак Джокович. До 2024-го вони взяли разом 66 з 88 розіграних шоломів.
Big Three змінили теніс структурно. Глобалізація аудиторії — Європа, Латинська Америка, Австралія, Азія регулярно дивились шоломові фінали; продакшн — телетрансляції перейшли на 4K і Hawk-Eye challenge; призові — за 20 років виросли в десятки разів (Wimbledon 2003 — £575 тис. чемпіону, 2024 — £2,7 млн); тренерські штаби — почали включати фахівців із харчування, біомеханіки, психології.
У 2022-му Федерер завершив кар’єру в Лондоні в парі з Надалем на Laver Cup. У 2025-му Джокович лишається активним. Big Three стала еталоном довголіття у спорті: усі троє виграли шоломи у віці 30+, чого не було в покоління Сампраса. Прийшло нове покоління — Алькарас, Сіннер — але титульну ауру Big Three вони ще не повторили.
«Ми три однолітки, які робили один одного кращими. Це найкраще, що могло статися в моєму тенісі», — Рафаель Надаль про Big Three під час церемонії на Roland Garros 2024.