26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС стався вибух — найбільша техногенна катастрофа XX століття. Навколо станції створили 30-кілометрову зону відчуження — приблизно 2600 км² території, з якої виселили близько 116 000 людей. У підручниках 90-х про це писали як про «зону, де не можна жити».
За 30 років без людей зона перетворилась на дику природу. Без сільського господарства, без полювання, без забудови. У 2010-х в зону повернулись тварини, яких десятиліттями не бачили в цьому регіоні: ведмеді, лосі, кабани, рисі, рідкісні види птахів. Українські дослідники почали системно вивчати, як радіація впливає на дикі екосистеми.
26 квітня 2016 року — у 30-у річницю катастрофи — Президент України Петро Порошенко підписав Указ № 174/2016 про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Площа заповідника — 226 964 гектари (~2270 км²) — це робить його найбільшим заповідником в Україні.
Структура заповідника:
- Зона абсолютної заповідності — території з найвищим рівнем радіоактивного забруднення. Доступ суворо обмежений.
- Зона регульованого заповідного режиму — наукові спостереження.
- Антропогенно перетворена зона — місця колишніх селищ, що поступово повертає природа.
Що там живе:
- 350+ видів птахів (зокрема рідкісні — орлан-білохвіст, чорний лелека, журавлі)
- Ведмеді (повернулись після ~100 років відсутності)
- Лосі, козулі, олені
- Коні Пржевальського — реінтродуковані з Асканії-Нової у 1998-2004 рр.
- Вовки, рисі, борсуки, бобри
24 лютого 2022 року російські війська тимчасово окупували територію Чорнобильської АЕС і прилеглих районів. У квітні відступили. Заповідник постраждав — спалахнули лісові пожежі від обстрілів, частину інфраструктури зруйновано, російські військові залишили траншеї і бойові позиції в радіоактивно забруднених районах.
Сьогодні моніторинг продовжується. У 2023 році ЮНЕСКО прийняла попередню номінацію Чорнобильської зони як об’єкта Світової спадщини — одночасно як «місця пам’яті техногенної катастрофи» і як «природного резервату».
Україна перетворила знак трагедії на знак відновлення природи. Це парадоксальний дар XX століття XXI-му.