11 грудня 2001-го Китай після 15-річних переговорів став членом СОТ. Уже за десятиліття його частка у світовому експорті зросла з 4% до 11%, він обігнав США як найбільшого виробника промислової продукції, а світ отримав феномен «Made in China» на ярлику кожної другої речі.
Шкільні підручники кінця 90-х подавали Китай як країну, що «реформується» з 1978-го за Ден Сяопіном — особливі економічні зони, ринкові реформи, але закритий ринок. На світовій арені Китай був великим, але другорядним гравцем: у 2000-му його ВВП був $1,2 трлн (4-те місце), частка у світовому експорті — близько 4%.
Переговори про вступ у ГАТТ/СОТ Китай почав у 1986-му. Знадобилось 15 років, понад 20 раундів переговорів і ціла серія двосторонніх угод (зокрема знакова угода зі США від 15 листопада 1999-го). 11 грудня 2001-го на конференції в Досі підписали Протокол приєднання, і Китай став 143-м членом СОТ.
Наслідки виявились системними. Вже за десятиліття Китай обігнав США як найбільший виробник промислової продукції (2010), став найбільшим експортером товарів у світі (2009), а його частка у світовому експорті зросла до 11-13%. Глобальні бренди — Apple, Nike, IKEA, Walmart — масово переносили виробництво до Шеньчженю, Шанхаю, Гуанчжоу.
Західні економіки отримали «китайський дезінфляційний шок»: дешеві товари тримали інфляцію низькою два десятиліття. Зворотний бік — закриття мільйонів промислових робочих місць у США та ЄС, феномен «China shock». До 2024-го світ говорить уже про де-глобалізацію та «friend-shoring», але інфраструктура виробництва, побудована після 2001-го, залишається кістяком глобальної економіки.
«Найважливіший торговий договір з часів Бреттон-Вудса», — оцінив рішення Майк Мур, тодішній гендиректор СОТ.
Надішли постійне посилання на цей факт.