До 2008-го електронні гроші завжди мали емітента — PayPal, e-gold, Liberty Reserve. Якщо емітент банкрутував або його закривали (як Liberty Reserve у 2013-му), валюта зникала. Будь-який підручник з криптографії містив дилему: дві сторони можуть довести підпис, але не можуть самостійно домовитись, хто витратив гроші першим — потрібен арбітр.
31 жовтня 2008-го у крипто-розсилці з’явилась стаття «Bitcoin: A Peer-to-Peer Electronic Cash System» за підписом Satoshi Nakamoto. На 9 сторінках було описано, як обійтись без арбітра: транзакції збираються у блоки, кожен блок містить хеш попереднього (звідси blockchain), і вузли мережі змагаються за право додати наступний блок через proof-of-work — обчислювально дорогу задачу. Підробити історію можна, лише переписавши всю мережу швидше, ніж її продовжують 100 000+ майнерів.
3 січня 2009-го Накамото згенерував перший блок (genesis block) із зашифрованим повідомленням про газетну шапку The Times того дня — про порятунок банків. У жовтні 2010-го після кількох сотень повідомлень у форумах Накамото зник, залишивши код спільноті. Особа досі офіційно не встановлена.
Ставлення до Bitcoin сильно поляризоване: для одних — фінансова свобода і захист від інфляції, для інших — спекулятивна бульбашка з шкідливим вуглецевим слідом. Але технічно white paper 2008-го залишається класичним прикладом, як одна елегантна ідея створює нову галузь — окрім самих криптовалют, з нього виросли блокчейни Ethereum (2015), системи смарт-контрактів, DAO, NFT.
«Якщо ви не вірите або не розумієте — у мене немає часу вас переконувати», — Сатоши Накамото в одній з останніх публічних відповідей.