До середини 2000-х будь-який IT-проєкт починався з заліза. Запустити сайт — купити сервер за $5 000–20 000, поставити в орендований дата-центр, найняти адміна, чекати тижнями постачання. Маленький стартап мусив зробити капітальні інвестиції, ще не маючи жодного клієнта.
Amazon у середині 2000-х зіткнулась із внутрішньою проблемою: команди їх e-commerce-сайту перевитрачали ресурси, бо кожен підрозділ замовляв собі більше серверів «про запас». Інженери побудували внутрішню платформу для оренди обчислювальних ресурсів між собою — і вирішили вивести її назовні. 14 березня 2006-го запрацював сервіс S3 — об’єктне сховище за $0,15 за гігабайт-місяць. У серпні до нього додався EC2 — віртуальні машини за $0,10 за годину.
Це переписало економіку IT: тепер можна було починати з нуля доларів капекс, платити лише за використане, і миттєво масштабуватись на добу високого навантаження. До 2010-го на AWS виросли Netflix, Dropbox, Pinterest, Reddit. У 2010-х підтягнулись конкуренти Microsoft Azure (2010) і Google Cloud Platform (2012).
У 2024-му світовий ринок public cloud — близько $700 млрд за оцінкою Gartner. Більшість сервісів, якими ми користуємось щодня (включно з Telegram, Netflix і Twitch), фізично сидять у дата-центрах AWS, Azure або GCP. Власні сервери залишились хіба у банках і державних інституціях.
«Ми не плануємо зайти в хмарний бізнес. Ми вже в ньому», — Джефф Безос на конференції Re:Invent 2012.